Софізми. Історія виникнення
Помилки в міркуваннях, найчастіше виникають через порушення
законів формальної логіки, основи якої заклав визначний давньогрецький філософ
Арістотель (праці «Категорії», «Про тлумачення», «Перша аналітика», «Друга
аналітика», «Топіка»). Помилки, пов'язані з порушенням законів логіки та
законів математики бувають двох типів: паралогізми і софізми.
Паралогізми (з грецької - неправильне) - це хибне міркування, логічна
помилка, допущена не навмисне, а через втрату послідовності в міркуваннях чи
порушення одного з законів логіки. Паралогізми в математиці неприпустимі, бо де
є місце помилці, там вже немає місця математиці. Зовсім інша ситуація з
софізмами.
Софізми (з грецької -хитрий викрутас,
вигадка, хитрий умовивід) - це міркування навмисне побудовані так, що вони містять
логічну помилку і, звичайно, приводять до хибних висновків.
Засновником школи софістів був давньогрецький філософ
Протогор із Адбери (бл. 480 - бл.410 до н. е.). Введення софізмів сприяло
вдосконавленню ораторського мистецтва, підвищенню логічної культури мислення.
Щоправда, пізніше в деяких філософів-софістів мистецтво софістики перетворилося
на суперечку заради суперечки. Різні приклади софізмів наводить у своїх
діалогах Платон (427 -347 до н. е.). Евклід ( ІV ст. до н.
е.)створив дивовижний збірник «Псевдарій»,який на жаль не дійшов до нас. Це був
перший збірник саме математичних софізмів та парадоксів. Вперше аналіз та
класифікацію софізмів дав Арістотель у трактаті
«Про софістичні спростування». На сьогодні софізми, і зокрема математичні,
навчають мислити, доводити й спростовувати, чітко висловлювати свої думки; вони
дивують та захоплюють, дають поштовх для творчості, пошуку нового, відкриттів.
Найчастіше софізми та паралогізми виникають, коли міркування порушують закони
логіки: закон тотожності, закон суперечності, закон виключного
третього, закон достатньої підстави.
Комментариев нет:
Отправить комментарий